10 цитат Кузьми про Україну та українців

31 744

У третю річницю загибелі Кузьми Скрябіна Karabas Live шанує пам'ять артиста добіркою його висловлювань про свою країну і народ

2 лютого 2015 року пішов з життя Кузьма Скрябін — життєлюб і балагур, мрійник і анархіст, одна з найяскравіших постатей української поп-сцени. В своїх інтерв’ю Кузьма відверто говорив на різні теми — про музику і шоу-бізнес, політику і війну, гідність і блюзнірство. Karabas Live шанує пам’ять артиста добіркою його висловлювань різних років про свою країну і народ.

Людина відчуває відповідальність за свої дії тільки тоді, коли відчуває страх. Тому наші політики витворяють такі чудеса, що вони не бояться, що вони не відповідальні ні перед ким… Це ми переживаєм за якісь правила, норми етики й поведінки. А є люди, які керують країною, яким те абсолютно по цимбалах.

Я не ходив виступати на Майдан, тому що відразу сказав: не плутайте революцію і дискотеку. Не робіть з революції рок-фестиваль. Людей розхолоджують постійні концерти. Зробили такий «Ватікан» всередині Києва і перетворювали його на шоу-бізнес.

Всі патріоти-українці хочуть мати відкриту візу на всякий випадок. Я рахую, що зараз більша проблема є не війна, а то, шо більша частина українців не здає собі справу в тому, шо війна йде — і війна в їхній країні. То далеко, то до нас не дійде — така поширена думка.

Я дуже багато ізжу по країні. І настільки багато толкових, розумних, інтелігентних людей є в народі, а нами чомусь мають керувати хами, грабіжники, злодії, бандити. Чому воно так є? Напевно, що ми самі в тому винні.

Я би хотів сказати всім нашим політикам, що я іх просто зневажаю і хочу, щоби вони або їхні потомки обов’язково відчули на своїй шкірі то, що відчувають мами тих пацанів, які не вернулися додому. І просто щоб вони знали, що кров тих хлопців — то є на ваших руках.

Працездатність — крок до того, щоб щось досягти. Тому що якщо ти талановитий і геніальний, про то ніхто не знає, крім миші, яка живе в тебе на кухні. Треба пахати, щоби людей навколо в тому переконати. Ти маєш кожну роботу робити кльово. Якщо не вмієш, мусиш сказати: «Люди, я того не вмію, навчіть мене».

Найбільше всього у світі я боюся війни. Війна — самий ідіотський винахід людей. І то, що вона час від часу повторюється — то є саме жахливе. То прекрасний бізнес. Немає подоходного налогу, нема декларацій, накладних — пішов, гахнув, списав гроші, поклав у карман — прекрасно!

Ні один зі всіх президентів України і ні один з депутатів, які просиджували штани і крали в нас бабки, ніхто не зробив нічого, ні грама, щоб тої війни не було… Парадокс в тому, що ніхто не хотів лишитись героєм в Україні. Запиши своє ім’я в історію, щоб твоїм внукам казали: «Боже, який в тебе був дід-прадід!» Зроби хоть щось! — Ніхто ніфіга. Руїна. Українці завжди вміють вибрати якогось такого, щоб спочатку з вазеліном, а потім вже й без вазеліна. Ми вибираєм такого, щоб «пожестче». Садо-мазохізм такий в генах.

То трохи роблена ситуація. Оті вишиванки на машинах, жовто-сині паркани, помальовані на ржавчині зверху. То люди якоїсь такої естетики притримуються своєрідної. Тому шо якшо ти вже робиш надовго, то малюй під лінійку, почисти ржавчину. Тому шо, чесно кажучи, я би не хотів, щоб в мене в країні були такі паркани, такі зупинки, на яких «Слава Україні» косо-криво написані. Така і країна, в принципі, як ті надписи.

Українці хворіють на відсутність власної гідності. Бо ми «терпили», думаємо, хамство само собою куди дінеться. Усі біди на нас сипляться від того, що ми терпимо і мовчимо, поки дуже не припече.